Українська організація стала лауреатом Нобелівської премії. Ексклюзивне інтерв'ю, ТІЛЬКИ на Niezalezna.pl

Кореспондент Niezalezna.pl в Україні поспілкувався з Олександрою Матвійчук, яка очолює Українську правозахисну організацію "Центр громадянських свобод", що отримала Нобелівську премію миру 2022, про їхню правозахисну діяльність в Україні, співпрацю з польськими, російськими та біларуськими правозахисниками та про реакцію українського суспільства на таку співпрацю та спільну з росіянами та біларусами номінацію.

ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ ТЕКСТУ / Polska wersja tekstu

"Про присудження премії дізналася у Варшаві"
 
Олександро, згадайте перші відчуття, коли дізналися про присудження премії?

Насамперед, скажу, що дізналась я про це у Варшаві, тож Польща тепер назавжди буде асоціюватись із цими емоціями. Мені зателефонувала моя колега Олександра Романцова, з якою ми разом були тоді у відрядженні в столиці Польщі, а в той самий момент досить втомлені з різних кінців міста прямували до залізничного вокзалу Варшави. 

Так от, Саша, дзвонить і каже, що їй щойно телефонували з Нобелівського комітету, за пару хвилин буде офіційне оголошення переможців і ми серед лауреатів. Перше, про що я подумала: “Це розіграш!”. Бо ми навіть не знали, що нас номінували. Більше того, приблизно за півтори тижні до цього я отримала премію Right Livelihood Award, яку називають “альтернативною Нобелівською премією”. Цю премію присуджують за захист прав людини, захист довкілля та миру. Тож те, що ми можемо одразу отримати ще й Нобелівську премію…Відверто, у нас навіть думки такої не виникало. 

За ці кілька хвилин до оголошення ми відчули величезний спектр емоцій: від шоку до неймовірної радості. Загалом мені все це тоді виглядало, як щось нереальне. Хоч зараз такий час, що постійно здається, що живеш на сторінках підручника історії, але якось не відчуваєш себе людиною із підручника. Просто робиш те, що мусиш та дуже багато працюєш, і точно не заради нагород. Тож оці секунди між оголошенням та моментом, коли наші телефони просто вибухнули від кількості дзвінків та повідомлень, було змішані відчуття подиву та радості. Але це тривало секунди. Після того прийшло усвідомлення, що це таки правда і ми дійсно отримали першу в історії України Нобелівську премію. А це значить, що на нас величезна відповідальність. Ми дуже добре розуміємо, що зараз не час просто радіти. Нобелівська премія під час війни - це унікальна можливість для України, щоб голос правозахисників у цій війні почули. 

Гасло "За нашу і вашу свободу“ актуальне й досі

Українське суспільство доволі бурхливо відреагувало на рішення нобелівського комітету присудити премію номінантам з України, Біларусі та росії разом. Натомість Ви, судячи з перших реакцій, доволі спокійно поставилися до цього. Як гадаєте, чи сприйме українське суспільство ваші аргументи?

Цілком зрозуміло, що люди в Україні неприязно ставляться до всього, що пов’язує нас з Росією і Білоруссю. У нас війна. І вона почалася не в лютому 2022 року, а триває із лютого 2014 року. Хоча насправді, ми вже досить довго намагаємося остаточно вирватися від обіймів Російської імперії, СРСР і Російської Федерації, які століттями намагаються знищити нашу ідентичність. Тому ставитися із застереженням до всього російського - це зрозуміла реакція громадян країни, що воює. Але ми з гордістю приймаємо цю нагороду. Бо вона в жодному разі не про “братні народи”. Нобелівська премія миру 2022 року — це про людей, які борються зі злом, яке знову намагається утвердитися у нашій частині світу. Про те, що свобода немає кордонів, про опір спільному злу і про те, що правозахисники із різних країн вибудовують між собою невидимі зв'язки, щоб захищати права людей. Свобода не має кордонів, а це значить, що взаємопідтримка у захисті свободи - це теж не про кордони. Українське суспільство зараз як ніколи сильно це відчуває. 

Особисто для мене ця премія асоціюється з відомим гаслом „За нашу і вашу свободу“, яке не втратило значення у наші дні. Вперше я почула його від свого вчителя, дисидента та філософа Євгена Сверстюка. Знаю, що воно активно звучало під час польського повстання проти самодержавного режиму царської Росії. Сьогодні з цим гаслом ми знову боремося за власну свободу. Всі разом. Бо українці б’ються не лише за себе, а й за свободу Європи. Якщо Путіна не зупинити в Україні, то він піде далі. І ми дуже вдячні Польщі за шалену підтримку українського народу на всіх рівнях: влади, територіальних громад, громадських організацій, людей. Ми постійно відчуваємо, що ви поряд, і ми дуже вдячні.

У продовження теми реакції суспільства: багато з наших співрозмовників в Україні здивовані: чому, власне, ви стали лауретами та за що отримали премію? Адже до рішення нобелівського комітету про вашу організацію загал мало що знав.

Ми правозахисники, а не селебрітіс. У своїй діяльності ми більше зосереджуємося на справах, а не на саморекламі. Здебільшого люди знають про наші ініціативи, які вже стали брендами. Приміром, ініціатива Євромайдан SOS. Під час Революції Гідності Центр громадянських свобод запустив цю ініціативу для допомоги переслідуваним учасникам протесту по всій країні. До нас приєдналися кілька тисяч людей. Завдяки цьому вдалося допомогти сотням мирних учасників протесту, яких незаконно переслідувала тодішня влада. Без зайвої скромності скажу, що успіх цієї ініціативи став гарним прикладом для інших громадських активістів. Так в Україні з’явились важливі об’єднання Крим SOS, Восток SOS, Донбас SOS та багато інших. Сьогодні вони допомагають тисячам людей, які постраждали від російської агресії. Іншим прикладом роботи Центру громадянських свобод стала велика міжнародна кампанія #SaveOlegSentsov. Ми провели акції у більш ніж 35 країнах з закликом звільнити режисера Олега Сенцова та інших політичних в’язнів. Завдяки злагодженій роботі до кампанії долучились й зіркові актори, продюсери та кінорежисери. Плакати #SaveOlegSentsov тримали не лише на площах та вулицях, а й на кінофестивалях у Каннах та в Торонто. Це була потужна кампанія, яка об’єднала тисячі людей і досягла свого результату. 

Також Центр громадянських свобод став першою організацією, яка в 2014 році відправила власні мобільні групи для документування воєнних злочинів в Криму, в Донецькій та Луганській областях. Всі ці роки Центр збирає історії людей, які вижили в полоні, історії від родин тих, хто постраждав, а також історії тих, хто став свідком воєнних злочинів. 

Сьогодні команда Центру громадянських свобод зосередилася на документуванні воєнних злочинів і створенні міжнародного трибуналу для притягнення до відповідальності Путіна, Лукашенка та інших воєнних злочинців на чиїх руках кров українців. Із 24 лютого ми зібрали понад 23 тисячі епізодів воєнних злочинів для національних та міжнародних судів.

Та, як на мене, премію дали не лише Центру громадянських свобод та нашим волонтерам. Нобелівська премія миру для України – це визнання боротьби всього українського народу за свободу.

"Ми відчуваємо потужну підтримку польських братів"

Чи спілкуєтеся з польськими правозахисними організаціями? Чи отримуєте допомогу від Польщі?

Нашими постійними партнерами є фундація “Євромайдан-Варшава”, Гельсінський фонд з прав людини та цілий ряд інших польських організацій. Крім того, ми відчуваємо підтримку і від польських посадовців. Польські депутати та дипломати на міжнародних площадках впродовж всіх цих років війни підтримували Україну і наші позиції щодо покарання Росії за воєнні злочини на сході України та політичні переслідування в Криму. І потужну підтримку ми відчуваємо від звичайних людей в Польщі, які допомагають українським біженцям, збирають пожертви, вкладають свій час і зусилля як волонтери та допомагають нам вистояти. У роботі правозахисників надзвичайно важливо вибудовувати та підтримувати зв’язки. Ми всі працюємо як глобальна мережа. І чим краща в нас синергія, тим більших результатів досягаємо. Тому ми працюємо не лише з партнерами, з якими пов’язує нас кордон, а й з правозахисниками з усього світу, зокрема із країн, які входять в регіон ОБСЄ, а це 57 держав.

Я вже казала, що про присудження нам премії дізналася у Польщі, де наша команда брала участь у Варшавській конференції з людського виміру та розповіла дипломатам різних країн-членів ОБСЄ про міжнародні злочини в рамках російської збройної агресії проти України. Цього року цей захід організувало Польське головування в ОБСЄ під керівництвом пана Збіґнєва Рау, міністра закордонних справ Республіки Польща. Польща прийняла головування ОБСЄ в дуже непростий час, коли її держави-учасники стикаються із глобальними викликами миру та безпеки. Ще раз хочу наголосити на важливій ролі Польщі у забезпеченні безпеки, політично-військовій кооперації, а також економічній та гуманітарній допомозі та просування питань прав людини у контексті російської агресії проти України.

і наостанок. Рахувати чужі гроші не комільфо, та мушу запитати: чи є вже бачення, на що витратити премію? Можливо, наслідуєте приклад Дмитра Муратова?

Нобелівська премія миру 2022 – це перший “нобель” України. Таким рішенням Нобелівський комітет відзначив боротьбу українського народу за свободу. Тому ми точно не будемо нікого наслідувати чи коментувати вчинки інших лауреатів. В Україні існує дуже багато потреб, для вирішення яких потрібні гроші. Ми обов’язково зробимо так, щоб ці гроші служили людям.

*На фото:
Олександра Матвійчук та команда Центру Громадянських свобод - лауреати Нобелівської премії миру 2022.

 

Źródło: niezalezna.pl