Wsparcie dla mediów Strefy Wolnego Słowa jest niezmiernie ważne! Razem ratujmy niezależne media! Wspieram TERAZ »

Мешканці Сум: "Не змогли би жити на своїй землі під окупантами"

Війна змусила їх покинути рідний дім та поїхати за тисячі кілометрів від Україні, але й у вимушеній еміграції вони щодня згадують Україну, а вдома спілкуються виключно українською.

Rodzina Hnidenków
Wołodymyr Buha - Niezalezna.pl

ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ ТЕКСТУ / Polska wersja tekstu

Кореспондент Niezalezna.pl поспілкувався з родиною Гніденків яка до  лютого 2022 року проживала в українському місті Суми. Оксана була тільки-но народила молодшу доньку Марію, старша Аня ходила до школи, а чоловік Сергій працював. 

 – Для нас велика війна розпочалася з серії вибухів у рідному місті рано вранці 24 лютого. Щоби читачам було зрозуміло, від Сум до кордону з росією по прямій - трохи більше 20 км. Окупанти, як ми потім дізналися, просувалися дуже швидко по нашій землі, хоча сили оборони й чинили героїчний опір. Тоді ми цього не знали. Тому в перші години після вибухів ми збиралися з думками - що робити далі, як діяти. Бігати по кілька разів на день в укриття з високого поверху вниз із немовлям на руках було надто складно. Лишатися під час атак в квартирі - надто небезпечно. Прилетіти могло будь-якої миті. Мої батьки запропонували приїхати до них у селі, майже на кордоні. Вони сподівалися, що окупанти не будуть цькувати людей у маленькому селі. Й справді, певний час ми були у батьків. А потім вирішили їхати на захід України, де було безпечніше,

- згадує подружжя. 

Сергій та Оксана кажуть, що це було непросте рішення. 

- Батьки Оксані нас не зрозуміли, коли ми їм сказали, що їдемо. Але ми не змогли б жити на своїй землі під владою загарбників,

– розповідає подружжя.

Незадовго до великої війни в подружжя народилася молодша донька Марія. Зараз дівчинці два рочки. Тому, покидаючи рідний дім у місті Суми, думали насамперед про дітей.

 – Важко було їхати з двома дітьми, одна з яких ще немовля, але ми подолали тисячі кілометрів від Сум до західної України, де нас прихистили родичі чоловіка. До війни ми майже не спілкувалися, але коли прийшли проблеми, нас дуже підтримали,

– каже Оксана. Тож деякий час, поки Марія підростала, вони жили на Західній Україні. Потім приїхали до Польщі, яка дуже щиро та доброзичливо прийняла їх. 

- Дівчинка-волонтер із України допомогла нам знайти квартиру, пощастило й з сусідами, з якими ми швидко знайшли спільну мову. Вже за тиждень мій чоловік уже знайшов роботу, а згодом і ще одну. Старша донька пішла до школи, а я була вдома з меншою,

- розповідає жінка.

Тут треба сказати, що Сергій уже мав багаторічний досвід роботи за кордоном, то ж освоїтися на новому місці для нього було простіше, а от Оксані це давалося важче.

- Нам усе подобалося в Польщі, скажу відверто, я була така, що й залишилася там, але Сергій запропонував спробувати себе в Норвегії, де колись уже працював. Колишній роботодавець пообіцяв допомогти на перших порах в новій для всієї нашої родини країні,

- згадує Оксана.

Гніденки залишили гостинну Польщу та оселилися в Норвегії. Там Сергій допомагає облаштовувати оселі для українських біженців. Жінка ж вчить нову мову та виховує доньок.

- Мені приємно відчувати, що в такий спосіб я можу допомогти своїм співвітчизникам, - каже Сергій.

Нагадаємо, що Польща є другою в Європі країною за кількості біженців із України. ВІд 24 лютого 2022 року Польща прийняла понад 10 млн громадян України.

Розмовляв Володимир БугаВолодимир Буга, український журналіст, багаторічний кореспондент „Gazeta Polska Codziennie” в Україні, поет-пісняр.

 



Źródło: Niezalezna.pl

 

prenumerata.swsmedia.pl

Telewizja Republika

sklep.gazetapolska.pl

Wspieraj Fundację Niezależne Media

Chcesz skomentować tekst? Udostępnij treść i skomentuj w mediach społecznościowych.
Wołodymyr Buha,Володимир Буга
Wczytuję ocenę...
Zobacz więcej
Niezależna TOP 10
Wideo