Кореспондент Niezalezna.pl поспілкувався з українським героєм.
ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ ТЕКСТУ / Polska wersja tekstu
"Поверхневий аналіз обстановки за кілька останніх місяців перед 24 лютим, вказував на те, що ворог готується до війни, але військово-політичне керівництво України запевняло, що нападу не буде. Тому були подвійні відчуття - з одного боку готовність, а з другого мовчазне питання - як же так сталося, що росія напала. Оскільки ж нас запевняли в зворотньому",
- згадує чоловік свої думки у перший день широкомасштабної війни з росією. Менше ніж за тиждень, уже 1 березня, Херсон вже було захоплено російськими військами.
"Мешканці міста були в шоці, бо весь лівий берег Херсонської області був окупований за лічені години 24-го лютого, а в місті майже не залишилося українських правоохоронців",
- каже Максим.
"Гадаю, так сталося тому, що до війни область та місто почали готуватися лише під час війни. Вважаю, що адекватної підготовки до оборони не було від слова взагалі", - додає чоловік. На його думку, так бездіяльність призвела до того, що окупаційні війська майже без боїв захопили Херсон та всю область.
Попри це, поки була можливість, чоловік ходив на роботу, водночас організовуючи діяльність місцевого руху спротиву. Але дедалі робити це ставало все складніше: окупанти збільшували терор кожного дня, особливо жорстко - після перших прильотів високоточної зброї по місцям скопичення його військових у місті. Окупанти намагалися встановити місцеперебування та схопити активістів руху опору. Полювали й за Негровим. Адже чоловік брав участь в антитерористичній операції та відомий у місті своїми проукраїнськими поглядами.
"15 березня я прийшов на роботу в Херсоні. Потім вирішив відвідати маму. По дорозі до мами мене знайомі повідомили, що в неї вже тривають обшуки - шукають мене. Довелося повернутися на роботу, там мене вже і впіймали", - згадує чоловік. Його відвезли до приміщення ізолятора тимчасового тримання в Херсоні. В камері чоловік знаходився один. За кілька місяців перебування в полоні були й допити, й побиття, й надія знову вийти на волю та побачитися з донькою, яка весь цей час перебувала в окупованому місті. Чоловік зізнається, що вивести дівчину з Херсону вдалося тільки у травні, після того, як його самого звільнили з російської неволі. Весь цей час донька чекала на тата. В її кімнаті тепер стоїть спільне фото з татом-героєм. А сам Максим Негров мріє про прогулянки рідним містом разом із онуками.
