Мер Бучі: „Ми щодня збирали тіла людей, яких вбили російські окупанти”

ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ ТЕКСТУ / Polska wersja tekstu

Пане Анатолію, згадайте, будь ласка, той самий день, 24 лютого 2022. Ваші перші відчуття, коли дізналися про широкомасштабне вторгнення? 

Ми всі прокинулися від звуків ракетних пострілів і вибухів. Усі були шоковані, звісно ж. Хвилювання, страх звісно були присутні, але це аж ніяк не розгубленість! Навпаки, всі як ніколи до цього, почали діяти, самоорганізовуватися, допомагати один одному.

24 лютого провели сесію міськради вже під залпи, громихання і обстріли летовища Антонов - це між Бучею і Гостомелем. Щоденно збиралися в мерії і планували роботу в громаді виходячи із нагальних потреб. У приміщенні міської ради організували гуманітарний штаб, там знаходився також і колл-центр для громадян. На початку березня почали організовувати гуманітарні коридори для цивільних громадян.

А як пересічні містяни реагували на вторгнення рашистів і що відбувалося в місті, коли прийшли окупанти?

У ніч з 26 на 27 лютого величезна колона російських військ увійшла в місто і рухалася у бік Києва. Збройні Сили України зустріли росіян по вулиці Вокзальній і вщент розбили їх. Росіяни зайшли у місто знову і третього березня після обіду повністю окупували Бучу. Вони фактично відрізали місто. Нам ще вдавалося до 12-14 березня забезпечувати життєдіяльність для громадян та організувати евакуацію населення. З росіянами ніхто ніяких домовленостей не проводив. Ми координували нашу діяльність з обласною військовою адміністрацією та Офісом Президента.

7 березня нам вдалося спіймати зв’язок, і адміністрація повідомила, що до нас їдуть шкільні автобуси в супроводі Міжнародного комітету Червоного Хреста та співробітників МНС, щоб провести евакуацію. Зв'язку в місті не було і ми сповіщали людей через “сарафанне радіо”. На жаль, російські блокпости не пропустили ці автобуси. Наступного дня містяни зібралися на центральній площі, аби спробувати пробити ці блокпости і виїхати на безпечну територію. 

Мене закликали організувати колону, щоб усі пішли в напрямку Ірпеня — по Вокзальній, Яблунській — там, де вже стояли російські блокпости. Я відмовився і вважаю, що це було правильне рішення, бо саме на цих вулицях окупанти вбили найбільше людей. Якби цивільні туди навіть організованою ходою йшли, хто знає, який був би результат.

А водії тих автобусів на свій ризик все-таки приїхали в місто, заночували, і процес евакуації розпочався. Багато громадян ризикували і намагалися виїхати самостійно. На жаль, багатьох розстріляли російські солдати.

До 12 березня по місту ще можна було пересуватися. Наші комунальники вдягали білі халати, пов'язки і працювали. В цей період ми забезпечували критичну інфраструктуру, зокрема водопостачання. Ми збирали тіла людей, яких вбили російські окупанти. А також випікали хліб — це дозволило уникнути гуманітарної катастрофи, бо ми цілковито залежали від постачань з Києва, які в той час вже припинились. Це — велетенський обсяг роботи в умовах відсутності зв'язку. Над питанням безпеки, коли йде цей процес, не задумуєшся.

Набагато складніше було в період після 13-14 березня, коли була повна окупація. Пересуватися вже було небезпечно, евакуація припинилась і росіяни почали зачистки кварталів, вулиць, будинків у місті. Тоді довелося дійсно переховуватися. І я вдячний, що люди, з якими я зустрічався, у яких ночував, не здали мене росіянам. Хоча, коли заходиш до незнайомих людей, таке побоювання є що вийдуть, здадуть. Але Господь вже так управив, поталанило вижити.

Що вразило вас від 24.02? У місті Буча та у вчинках людей.

Місто, громадяни були шоковані. Шоковані тим, що бачили на свої очі. Але мене вразила та єдність, яку проявляли містяни. Всі допомагали один одному, підтримували. 

Усі, хто пережив окупацію, побачивши один одного, хотіли обійматися. Ці відчуття треба пережити, їх не можна передати, аби інший зрозумів. 31 березня - День звільнення Бучі і другий День народження кожного, хто пережив окупацію і вижив!

Як зараз місто відновлюється? Які настрої в містян зараз?

Ми розробили програму “Вдома краще” і робимо все можливе, щоб жителі швидше повернулися в місто. Сьогодні більше 80% бучанців повернулися до своїх помешкань, і ми завдячуємо нашим друзям, партнерам і різним фондам, які вкладають кошти і роблять все можливе, щоби людям було куди повернутися. 

Маємо близко дев'яти тисяч внутрішньо переміщених осіб - переважно зі сходу. Тож маємо і приріст населення. 

301 мільйон гривень профінансовано у відновлення Бучанської громади у 2022 році. А 287 мільйонів — плануємо використати цьогоріч. 

Маємо напрацьовані амбітні проєкти. Серед них багатопрофільна лікарня, перша в Україні фабрика-кухня, інноваційний парк Bucha Techno Garden та проєкт декарбонізації «Зелена Буча», будівництво дитсадка та школи у Ворзелі. Тож прагнемо зробити місто навіть кращим, ніж було. 

Чи співпрацює місто з урядом Польщі чи польськими бізнес колами задля залучення коштів на відновлення міста? Який бюджет відновлення Бучі? 

Після деокупації ми отримали підтримку з різних міст світу. На знак вдячності вирішили започаткували Алею з 15 міст-побратимів, які зробили внесок у наше відновлення. У Польщі маємо аж три міста-партнера - це Тушин, Пщина та Катовіце. Вони відправляли гуманітарну допомогу після деокупації.

Важливою підтримкою було встановлення модульних містечок-тимчасового житла за підтримки уряду Польщі, уряду України та Київської обласної військової адміністрації. Там і досі живуть люди. 
    
Відновлення українських міст, що були частково чи повністю окупантами, яким воно має бути? Основні пріоритети? Швидкі проєкти на кшталт мобільних містечок чи капітальне відновлення (сучасне, зручне, європейських зразків житло та інфраструктура)?

Зрозуміло, що без відновлення критичної соціальної інфраструктури – доріг, мостів, шкіл, лікарень, комунальних комунікацій – у містах і селах не можна жити. З цього розпочинали відновлення.

Але основним пріоритетом для нас, як для міста, очевидно є саме комплексне відновлення. Швидкі проєкти звісно також відіграють важливу роль у відновленні міста, громади, але це лише тимчасове рішення. Ми дивимось в майбутнє: наші подальші проєкти базуються саме на комплексному відновленні та розбудові громади за новими європейськими мірками та стандартами задля комфортного проживання громадян міста.

Спільно ми вибудували модель, за якої у відбудові можуть брати участь як державні структури, так і бізнес, волонтери й меценати. Це дало вагомі результати. Наприклад, комплексна відбудова вулиці Вокзальна, шкіл та дитсадків у населених пунктах громади.

Розмовляв Володимир Буга

 

Źródło: niezalezna.pl

#Ukraina