Журналіст: "У відповідь на репресії росії в Криму виникла громадянська журналістика"

ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ ТЕКСТУ / Polska wersja tekstu

Пане Миколо, майже 30 років Ви працювали в Криму журналістом. Як вдалося залишатися у професії після окупації півострова росією 2014 року та інформувати українських читачів про те, що відбувається в Криму?

- Як кореспондент газети "День" і "Радіо Свобода", я залишався на підпільних умовах працювати на півострові з 2014 до 2016 року, доки на мій слід не вийшла ФСБ. Вони провели обшук у сімох моїх колег по Радіо Свобода, забрали всю апаратуру, чим припинили роботу цілої журналістської мережі, а нас занесли в «перечень екстремистов и террористов действующих» Росфінмоніторингу. Згодом провели "слідство", звинувативши мене в «закликах до порушення територіальної цілісності Росії». Нагадаю, що цю статтю було введено до КК РФ уже після анексії. Мене засудили до 2,5 років позбавлення волі умовно, 3 років випробувального стажу і 2 років заборони на участь у публічній діяльності, тобто заборони на публікації. До України я зміг виїхати лише в лютому 2020 року.

За даними НСЖУ, скільки українських медійників наразі знаходяться в Криму?

- У 2014-16 роках з Криму були витиснуті, вигнані, затримані, засуджені всі представники українських та міжнародних незалежних медіа, залишились тільки журналісти-колаборанти. Два журналісти-зрадники в 2014 році склали для ФСБ список українських журналістів і за ними почали спостереження, їх почали репресувати, забороняти роботу, не допускати до інформації, відмовили в акредитації тощо, в отриманні всякої інформації. 

Голова тодішньої Кримської організації НСЖУ Людмила Хорошилова, провела збори організації, на якій вони прийняли рішення вступити до складу Союзу Журналістів Росії. До десятка журналістів, що залишилися вірними Україні, заявили про свій вихід, забрали свої документи та передали їх у Київ, де при Київській організації НСЖУ було створено Кримська секція. 

Скоро з Криму біли вигнані різними способами, припинили свою роботу в Криму та переїхали в Київ перша кримськотатарська телерадіокомпанія ATR, місцева телерадіокомпанія «Чорноморська», редакція україномовної газети «Кримська світлиця», редакція журналу «Чорноморська безпека», журналістські об’єднання «Центр журналістських розслідувань», дослідницький «Центр глобалістики «Стратегія ХХІ», кореспондентське бюро «Радіо Свобода», регіональні бюро і представництва українських видань та інші. 

Однак у період із 2014 до 2020 року до Криму ще могли приїздити українські журналісти або як журналісти, а частіше, приховуючи той факт, що вони журналісти, і готувати матеріали. Але ФСБ і цей метод скоро розкусили, склали список таких журналістів і винесли їм заборону на в’їзд до Криму від 5-10 і більше років. Журналісту  (нині Суспільне) Тарасу Ібрагімову, наприклад, винесли заборону на 35 років. Наразі у воєнних умовах проникнути в Крим журналістам не вдається. 

Але в Криму виникла так звана громадянська журналістика. Люди, зовсім не причетні до журналістики, почали брати смартфони та робили стріми з судів, обшуків та писали тексти. Багато з них стали кваліфікованими журналістами і готували якісні матеріали, якими користувалися українські та західні ЗМІ. Однак і таких активістів ФСБ почала викрадати, затримувати, арештовувати, судити. Всім висувалося звинувачення в тероризмі, екстремізмі, зраді батьківщини, причетності до забороненої в росії партії «Хізб ут-Тахрір» і виносились вироки от в 10-15-19 років позбавлення волі. Таких вже нараховується 19 журналістів. 

Серед них Наріман Мемедемінов, засуджений одним з перших, вже відбув свій термін і перебуває в Криму під наглядом. Інші – в російських тюрмах, далеко від Криму. Більше про долю кожного з засуджених росією можна прочитати на сайті НСЖУ: https://nsju.org/y-fokusi-krym/. 

У який спосіб Національна спілка журналістів України та європейські медіа спілки допомагають нашим колегам вийти на волю та повернутися в Україну?

- Ми боремся за їх звільнення щодня. Нещодавно звернулися до Бюро з демократії і прав людини ОБСЄ, яке веде моніторинг судів на предмет порушення права людини на справедливий суд, привертаємо увагу міжнародної спільноти, сподіваємося це трохи допоможе. Так, у Криму ще залишаються журналісти, але це таємниця кожної редакції. Ми не розкриваємо дані про них. Недавно ми прийняли їх до складу НСЖУ, видали прес-карти, а за нашим поданням їм видали прес-карти Європейська та Міжнародна федерації журналістів, бо Росія, яка нічого не визнає, все-таки звертає увагу на прес-карту МФЖ. Може, це полегшить їм роботу та долю.

Розмовляв Володимир Буга

 

Źródło: Niezalezna.pl