У решті з майже 14 тисяч шкіл, що знаходяться на підконтрольних Україні територіях, діти навчаються у дистанційному режимі. Та навіть онлайн уроки вчителі змушені переривати, коли лунають сигнали тривоги.
Кореспондент Niezalezna.pl поспілкувався з батьками школярів, педагогами та психологами про перші враження від навчального року, який щойно розпочався.
ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ ТЕКСТУ / Polska wersja tekstu
Олена Поліщук із Чернівців каже, що донька-першокласниця вчиться очно. У старшого сина формат змішаний: один день очно, день - онлайн.
"Чому дітям не ходити до школи, якщо вони й так вільно гуляють на вулиці, ходять до магазину?! Від школи хоч користь є. І вони там під наглядом. Тому, коли мої діти у школі, мені спокійно. І це ж не тільки я так думаю. У наших класах усі батьки проголосували за очне навчання щодня. І школа відкрилася. Однак щодня дозволили ходити лише 1-м класам, всі інші - за графіком",
- поділилася своїми думками Олена.
І тут варто зробити одне суттєво зауваження - від початку широкомасштабного наступу росії на України, ані Чернівці, ані загалом Чернівецька область жодного разу не піддавалися ракетним ударам.
А от у першокласниці Олександри Музики з Дніпра очним було тільки свято Першого дзвонику.
"Ми обрали онлайн формат із міркувань безпеки. Саша вже має досвід дистанційних занять гімнастикою підчас пандемії. Тож для неї шкіла онлайн не є чимось зовсім новим та незрозумілим", - кажуть Дмитро та Анна Музики.
Школа в еміграції
Викладач англійської мови, мама двох дітей Вікторія Бурбело зізнається: війна змусила її прийняти найважче рішення у житті – поїхати з рідної країни з двома дітьми, залишивши чоловіка вдома.
"Моїм першим пріоритетом була безпека, а другим – навчання. Я навіть не могла собі уявити перший клас онлайн – першокласники як ніхто інший потребують спілкування з учителем, один з одним та навчання соціальним навичкам. Школа – це не лише про навчання, але й про дружбу, вирішення конфліктів, дисципліну, співпрацю і таке інше. Саме тому мій син пішов до 1-го класу державної чеської школи, а дочка – до дитячого садочку",
- каже молода мама.
Старша донька дніпрянки Анни Бакімової Єлізавета пішла у 4-й клас європейської школи.
"Якби ми мали чітке уявлення, що скоро повернемося в Україну, наші діти продовжували б навчання тільки в українських школах. Але, скоріш за все, війна може затягнутися. І для того, щоб швидше інтегруватися в життя країни, до якої приїхали, пішли в місцеву школу оффлайн. Головна перевага цього - можливість для доньки вчити іноземну мову. Вона зараз у тому віці, коли нові знання засвоюються дуже швидко",
- каже Анна. За її словами, чимало дітей із родин вимушених переселенців з України встигають вчитися і в місцевій школі очно, і в рідній, заочно.
Українські педагоги надають перевагу очному навчанню, але через небезпеку погоджуються на онлайн
Методист навчально-методичної лабораторії інформаційних технологій та STEM академії безперервної освіти Дніпропетровської обласної ради Любов Башкатова є прихильницею офлайн освіти. Але в умовах війни та за відсутності надійних укриттів все-таки підтримує тих, хто обирає онлайн формат. Педагоги, на її думку, по-різному сприймають необхідність дистанційного навчання.
"Треба досконало володіти інформаційно-комунікаційними технологіями, онлайн платформами. Вміти їх ефективно використовувати. Цьому навчені далеко не всі колеги. І якщо більш молоді вчителі опанували ці інструменти і вільно ними користуються, то для більш літніх педагогів це становить певні складнощі",
- розповідає про особливості онлайн навчання збоку вчителів Любов Башкатова.
Стаціонарне або онлайн навчання?
Разом з тим експерт наголошує, що в данній ситуації найбільше страждають діти, які позбавляються соціалізації та живого спілкування з вчителем та однолітками.
Директорка Спеціалізованої школи для дітей з вадами розвитку Анна Кириченко вважає найбільш ефективною для особливих дітей очну форму навчання.
"Оскільки примусити особливу дитину сидіти перед монітором та виконувати завдання є фактично неможливим з часом у такої дитини можуть спостерігатися значні «відкати» у розвитку, Тому у нашій школі діти навчаються офлайн під дбайливим оком кваліфікованих вчителів та з дотриманням усіх мір безпеки. Адже життя та здоров'я є нашим пріоритетом",
- підкреслює Анна Кириченко.
На думку психолога Елліни Карепової, завжди треба зважати на особливості дитячої психіки та поведінки: у молодших школярів не випрацьовано навик концентруватися. Тому для малечі більше підходить саме очний формат.
У старшій школі, коли дитина вже достатньо організована та самостійна, важливе уміння вчителя знайти свої "ключики" до кожного учня, аби підказати йому смисл онлайн занять, тоді все буде добре. В іншому випадку дитина потребуватиме додаткового контролю збоку дорослих.
Психолог Віта Косих вважає, що соціалізація, яка притаманна офлайн навчанню, може компенсуватися позашкільними гуртками, секціями, відвідуванням заходів за інтересами гуртками, зустрічами з однолітками (у тому числі й онлайн) тощо.
"Те, що дитина навчається онлайн, не означає, що у неї є брак спілкування. Тому особливо перейматися батькам та педагогам з цього приводу не варто", - каже психолог.
Поради щодо онлайн-навчання
Кілька лайфхаків від Віти Косих, які зроблять онлайн навчання більш ефективним та радісним:
- На час навчання відключайте гаджети, мобільні телефони. Позбувайтеся зайвого «шуму» і спокуси на щось відволіктися.
- Якщо не можете налаштуватися на онлайн навчання, пообіцяйте собі, що цього ранку долучитеся до нього лише на 5 хвилин. Як правило, якщо ви витримаєте перші 5 хвилин, то матимете сили і на решту заняття.
- Заведіть правило - виконувати домашку впродовж 48 годин після уроку. Навіть якщо то не горить і можна відкласти на тиждень. Робіть впродовж 48 годин, поки свіжа пам’ять! Виконання домашки займе менше часу.
- Уроки на онлайн навчанні можна робити з друзями. Легше запам’ятається матеріал + живе спілкування.
- Під час навчання робіть перерви, аби порухатися. Обов’язково у день занять виходьте погуляти на свіжому повітрі.
Цілком очевидно, що дистанційна, онлайн форма отримання освіти вже точно не зникне з нашого життя. Навіть, якщо припиниться війна і більше не буде пандемій. Тож призвичаюватися до нових реалій треба і дітям, і дорослим.