Майбутнє для України. «За зразок можна брати сьогоднішню братню Польщу»

Кореспондент Niezalezna.pl поцікавився, яким саме українцям бачиться майбутнє своєї країни та що з радянського минулого в жодному разі не можна брати у нове майбуття.

ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ ТЕКСТУ / Polska wersja tekstu

Олег Василенко, Почесний консул Бразилії в Дніпрі, підриємець:

1. Майбутнє для України, на щастя, вигадувати не треба - за зразок можна брати сьогоднішню братню Польщу - успішну націю, яка не втратила час та можливості для карколомних реформ у перебудові своєї національної держави в одну з найпотужніших в ЄС.
Для досягнення цієї мети українцям бракує сміливості взяти відповідальність за свою державу. Натомість наші сусіди та браття поляки взяли власну долю в свої руки та злагоджено, всією нацією поштовхали країну в Європу, на зустріч Доброботу. Українці ж досі не знають, що робити із своєю. Та, перебуваючи в такий небезпечній близкості від північно-східних московських варварів, дозволили собі протоптатися 31 рік на місці.

2. Ми будемо цікаві успішній Європі тільки самодостатньою нацією та самобутньою країною, гідною збагатити Європейську Родину своїм культурним внеском. Україна, як уламок "русского міра", Європі не потрібна. ЄС красномовно вказує нам орієнтири сталого Доброботу - це зрілість, відповідальність та цивілізованість нації.
Слава Україні!

Анна Костенко, ровесниця незалежності України (м. Полтава):

1. Після нашої Перемоги бачу Україну сильною, незалежною, квітучою, прогресивною державою, в якій немає місця корупції. Країною з найрозвиненішою економікою, медициною, наукою та успішною діджиталізацією. Про наших талановитих людей будуть говорити у кожному куточку світу, на нас будуть рівнятися. Бо ми - найкрутіша нація, яку неможливо підкорити та зламати!

2. Минуле - це наш досвід, без нього немає майбутнього. Мені здається, що після 24 лютого ми всі змінилися назавжди і вже ніколи не будемо такими, як були. Тому будемо вчитися жити наново.

Олександр Вілкул, начальник Військової адміністрації Кривого Рогу:

1. Я бачу майбутнє України як країни, яка є частиною Європейського Союзу та НАТО. Країни, яка має безпеку, верховенство права і яка динамічно розвивається. Це піде на користь і Україні, і всій Європі. Тому що Європа також зможе використовувати потенціал України.

2. З минулого в майбутнє категорично не можна брати будь-які внутрішні конфлікти, проблеми і протиріччя, які існували протягом перших тридцяти років нашої незалежності. І, звичайно, чим далі ми йдемо, тим більше повинні рвати будь-які ментальні та культурні зв'язки з країною-агресором, російською федерацією.

Вікторія Гребенюк, журналіст, відеоблогер (із м. Маріуполь):

1. В України завжди був потужний потенціал. Це і ресурси, і промисловість, і головне - винахідливі, освічені, розумні люди. Досвід, сподіваюсь, тимчасової, міграції наших громадян в Європу наочно показав, у першу чергу, самим українцям, що їхня батьківщина сучасна, молода, розвинута держава. І такою вона була вже до повномасштабної війни. Зараз до України прикута увага всього світу, який вболіває за нашу перемогу. Тому з допомогою країн-партнерів, і переважно завдяки самим українцям, майбутнє нашої країни після перемоги бачу виключно світлим і динамічним.

2. Категорично більше не має сприйматися українцями російська мова та культура, як власні. В цьому маємо остаточно нарешті відокремитися. Адже залежність від російського впливає на свідомість громадян, і відповідно - на їхні вчинки, які можуть мати негативні для країни наслідки.

Марина Пашкевич, докторка економічних наук, професорка, завідувачка кафедрою міжнародних відносин і аудиту НТУ «Дніпровська політехніка»:

1. Майбутнє України – в родині розвинутих демократичних європейських країн. Це наш шлях, який підтверджується досвідом різних поколінь та особливостями українського характеру з притаманними рисами козацької вольності.

У майбутньому, цілком очевидно, матимемо підвищену увагу до питань обороноздатності країни. Але тут важливо не надто захопитися цим, оскільки світ майбутнього має бути все-таки світом миру. Україна має зберегти та посилити свій статус аграрної держави, дужче розвиваючи «зелений» туризм та «зелена» енергетику.

2. У більшості наших співгромадян специфічна правосвідомість, яка визначається часто усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів. Проте, очевидно, що для справжнього демократичного суспільства це є недоліком… А ще у майбутнє українцям не варто брати гендерні стереотипи, ейджизм та янгізм.

Валерій Ославський, лікар, ведучий проекту «Я соромлюсь свого тіла», волонтер:

1. Майбутнє України буде складним і блискучим одночасно.
Незалежність, виборену у війні, потрібно буде доводити в мирний час реформами та відбудовою країни. І в цій вже мирній "битві" не залишиться місця для корупції, кумівства, договірняків.

У країні, що пережила стільки болю, у народу буде загострене почуття справедливості та нульова терпимість до всього того, що не давало можливості побудувати справжню європейську державу.

Люди навчилися разом боротися проти навали зовнішнього ворога і цей навик допоможе врешті решт позбутися внутрішнього. Буде важко, але цікаво і продуктивно.

2. У майбутньому нашої держави більше ніколи не буде спільних псевдоісторичних наративів про «братські» народи. Тож категоричними мають стати питання знання державної мови та історії.

Ірина Каптєлова, актриса (м. Дніпро):

1. Майбутнє України буде яскравим, ми все відбудуємо, відновимо. Будемо жити щасливо та від щирого серця запрошувати шановних сусідів поляків до нас у гості.

2. Корупцію влади, радянське мислення, добре відношення до росіян брати із собою у післявоєнне життя не варто.

Аліна Гаєва, художниця, співзасновниця бренду GA.EVA (м. Київ):

1. Майбутнє України поки мені не осяжне повністю, бо блиск його буде настільки сильним, що чіткі обриси побачити важко. Але те, що Україна очолить рух за свободу і справедливість для мене очевидно!

2. Минуле треба дуже добре знати, аби не наробити тих самих помилок. Тому єдине, що ми маємо робити - не перекреслювати його і не закривати на нього очі. А, ретельно проаналізувавши, треба помістити в умовний "музей спадщини", де б кожен нагадував собі, що було в нашій державності, аби вплинути, на те, що буде в майбутньому.

Ліза, 9 років, Одеса:

Я народилася в Україні, у місті Одеса. Зараз в Україні йде війна. Мій тато захищає Україну. Я ж мрію повернутися додому, зустрітися з друзями та класним керівником і щоб в Україні були добрі люди. А Україна була великою країною та жила в мирі з усіма країнами. Я мрію, щоб в Україні ніколи не було війни.