Залишайся вдома й «відкрий» для себе, що ти живеш поруч із приємними партнерами і розумними дітьми

---

Багатьом людям довелося вперше за довгий час зіткнутися із ситуацією, коли вони будуть змушені проводити з рідними, щонайменше 14 днів 24 години на добу, і це не відпустка... Перебуваємо у власному оточенні, а за дверима коронавірус. Чи зможемо ми опанувати таку ситуацію?

Сучасне життя є дуже інтенсивним і динамічним, ми часто працюємо на кількох роботах. Вдома перебуваємо недовго. Зазвичай у другій половині дня готуємо їжу, перевіряємо домашнє завдання дітей, або, втомлені, маємо коротку вечірню розмову ... Тим часом світ зупинився. Темп життя уповільнився. Це дуже складна ситуація для людей, які до цих пір жили у швидкому й динамічному темпі. Вони можуть сприймати цю ситуацію дуже серйозно. Ця ситуація подібна до того, якби дикого кота раптом закрили у просторі на кілька метрів. До цієї ситуації, звичайно, можна пристосуватися, але поступово, так само як ми пристосовуємося до всіх інших змін, які до цих пір відбувалися в нашому житті. Варто пам’ятати, що у цей час ви можете працювати віддалено. Це великий плюс. А закінчивши роботу, можна приділити увагу книжкам або фільмам, на які вам не вистачало часу раніше. І що найважливіше: ми можемо відкрити себе на спілкування з іншими людьми. Мені згадався пост чоловіка в соціальній мережі: «5-й день карантину, виявилося, що я живу з дуже приємною дівчиною, я також дізнався, що ми 20 років одружені, а наші діти просто чудові». Коли ми «залишаємось» один з одним, виявляється, що у нас є приємні партнери, розумні діти. Головне мати бажання. Я є оптимісткою і завжди шукаю в усьому позитивні сторони. Хтось може закинути, що може так статися, що перебування під одним дахом може закінчитися розлученням або насильством у сім’ї. Проте, я закликаю, шукаймо позитивні сторони. Давайте смакувати разом страви, давайте спільно пограємо в Double, давайте разом подивимось фільм. Давайте подивимося на наших партнерів, такими ж очима, як тоді, коли ми тільки познайомились. Давайте згадувати приємні хвилини, передивлятися фотографії.

Щодня більшість із нас нарікає, мовляв, ми занадто мало часу приділяємо своїй родині, зараз можемо сказати – у нас з'явилася чудова нагода. Тільки ми не знаємо її часових рамок, чи не призведе це, згодом, до занепокоєння, а в результаті розчарування й виплеску негативних емоцій на адресу наших близьких?

Ця ситуація виникла несподівано. Ми залишилися закритими у своїх помешканнях, разом із родинами. З'являтимуться розчарування і гнів, це нормальна людська реакція. Кожен з нас по-різному реагує на стрес. Одні впадають в апатію, інші нервуються і виплескують свої страхи та розчарування на рідних. Тож не вимагайте від своїх близьких миттєвого перетворення у зразкового батька, зразкову матір, душу компанії, яка поділяє усі ваші смаки та погляди. Дайте їм час.

Як зробити, щоб цей час був для усіх нас плідним, а не часом розчарування?

Важливо звільнити свій розум від напливу інформації. Це не станеться з дня на день, як я вже згадувала раніше. Треба зачекати кілька днів і перелаштувати себе на спокійний режим. Виконуйте свою працю віддалено, тримайте контакт із колегами по роботі та присвячуйте кожну вільну хвилину собі та своїй родині. Кожен з нас потребує часу для себе. Зараз є чудовий момент. Нам не потрібно зранку бігти на роботу, ми можемо дозволити собі трошки більше часу на сон. Добре відпочивши, коли ми перебуватимемо у гармонії із самими собою, ми не будемо виплескувати негативні емоції на інших.

Більшості з нас довелося хоча б тимчасово перевлаштувати свій світ. Тиждень, два, три ... скільки людина, не завдаючи шкоди своєму психічному здоров’ю, може витримати у новій, менш комфортній для себе ситуації? Як допомогти самому собі?

Перш за все, не варто повністю відгороджуватися від світу. В епоху мобільних телефонів та загальнодоступного Інтернету давайте підтримувати зв’язок із нашими друзями з роботи. Але давайте також використаємо цей час щоб, наприклад, зайнятися самим собою або, наприклад, кулінарною творчістю. Давайте подбаємо про свій зовнішній вигляд, спробуємо приготувати забуті рецепти, спробуємо нові методики релаксації. Це лише приклади, адже чим собі зарадити – це справа індивідуальна. Головне – не піддаватися паніці оточуючих. Я рекомендую тренінги з релаксації.

Нам не доведеться ходити на роботу, до школи, тому ми можемо проводити більшу частину часу в піжамі, або розхристаному спортивному костюмі, хіба це гарна ідея?

Категорично ні!!! Вигляд людини в розтягнутому спортивному костюмі чи футболці, без охайної зачіски тривалий час ... – це дуже сумна картина. Ми не повинні накопичувати негативні емоції. Не потрібно впадати в крайнощі. Кожен повинен дбати про себе. Ми живемо поруч з іншими, давайте мобілізуємось для них, але давайте мобілізуємось для самих себе. Ми абсолютне інакше почуваємося й інакше мобілізуємося, коли, образно кажучи, «опануємо» свою зовнішність. А саме про це позитивне самовідчуття зараз йде мова. Коли хтось перестає піклуватися про себе, це викликає занепокоєння, оскільки це може бути ознакою, наприклад, депресії.

Як і де знайти мотивацію, щоб під час національного карантину не втратити мотивацію?

У цій ситуації, мотивувати може все що завгодно, все залежить від людини. Варто підтримувати телефонні контакти, спілкуватися в режимі он-лайн, ви повинні працювати і дбати про себе. Коротше кажучи, робіть усе те, що ви робили завжди до цього часу, тільки дещо інакше і в інший площині, у меншому просторі. Так це пояснюю, щоб було легше зрозуміти.

Ми дивимося на дітей, і нам, дорослим, часто здається, що вони не до кінця усвідомлюють те, що відбувається, тому вважаємо, що певні речі їм не варто пояснювати. Це справді так?

Рівень знань залежить від потенціалу розвитку дитини. Діти досконало відчувають емоції своїх близьких. Вони бачать, відчувають і чують, що щось відбувається інакше. Вони перестали ходити до дитячого садочка та школи. Вони бачать, що батьки не йдуть на роботу, бачать купу припасів. Вони мають право знати, як і всі. Важливим є те, у якій формі ви донесете до них цю інформацію. Манера спілкування повинна бути адаптована до віку та пізнавальних здібностей дитини.

Як їм допомогти знайти себе у новій реальності?

Молодші діти не так хвилюються щодо пандемії, як старші. Для малюків це важкий час, оскільки вони не можуть грати з іншими дітьми. Їхнє соціальне життя, яке є вкрай важливим для дітей, зруйнувалося. Але їм треба пояснити, чому так сталося. Це важкий час для батьків, які повинні їм цей побут вдома облаштувати. Однак не потрібно застосовувати ніяких спеціальних методів. Я думаю, що діти будуть добре працювати, допомагаючи на кухні чи у будь-яких інших домашніх справах. Вам просто потрібно  їх добре мотивувати і хвалити, навіть якщо щось піде не так і у них щось не виходитиме.

Молоді люди перебувають в іншій ситуації, бо іспити, випуск зі школи тощо. Їм потрібно надавати серйозну підтримку, бо у нас амбітна молодь. З ними варто спілкуватися пояснюючи, що ця ситуація закінчиться і з часом все повернеться до норми. Здоров’я є найважливішим, а іспити та студентське життя зачекають, головне використати цей час для поглиблення знань.

Надійшов час поєднати у нашому осередку відпочинку і спокою – яким є наш дім – світ школи, праці і, власне, дому, яким він був до цих часів. Це можливо реалізувати? Як це все поєднати?

Інколи ми мусимо все гармонізувати. Це все можна красиво поєднувати. Найголовніше у всьому цьому – розумне планування наступних дій, а також залучення всіх членів домогосподарства до домашніх справ.

Чи залишиться щось із цього тимчасово перебудованого світу у нашій психіці назавжди, чи все ж таки ми невдовзі зачинимо двері, спалимо міст з написом коронавірус і повернемось до того, що було?

Звісно, після цієї ситуації щось в нас залишиться. У кожного, звісно, по різному, залежно від того, як вони переживали цю ситуацію, що їх зачепило, що на них впливало. Хтось із активним темпераментом, переживши вимушений карантин, може запам'ятати це як травматичний досвід, а люди зі спокійним характером будуть згадувати про це як про дуже приємний час, інші будуть з усього цього жартувати, оскільки вони цього особисто не відчули. Водночас люди, які перехворіли або втратили близьких, пам’ятатимуть це дуже довго... Цей міст буде дуже важко просто так взяти й спалити.

 

Źródło: niezalezna.pl

#koronawirus Ukraina