Омбудсман України: "Стан, в якому повертаються наші люди, нагадує Аушвіц XXI-го століття"

ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ ТЕКСТУ / Polska wersja tekstu

- Пане Дмитре, насамперед попрошу Вас розповісти, яким чином відбувається пошук, верифікація українських полонених і зниклих безвісти?

- Мандат на пошук і верифікацію військовополонених має Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та Об’єднаний центр Служби безпеки України (СБУ). Наш Офіс активно допомагає в цьому. Ми здійснюємо опитування військовополонених, отримуємо звернення від громадян щодо їхніх рідних.

Я веду перемовини по лінії російської уповноваженої з прав людини щодо звільнення, умов утримання, створення змішаних медичних комісій, передачі листів і речей полоненим.

Стосовно зниклих безвісти, то за зверненнями родичів, я також направляю листи до російської уповноваженої з прав людини, аби вона надала інформацію чи не перебуває дана особа у полоні. Часто ці листи не отримують відповіді, але іноді вдається отримати потрібну інформацію.

Верифікацією також займається Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ). Це окремий напрямок. І додатково до цього залучені громадські організації, які проводять OSINT-аналізи.

Загалом, будь-яка інформація, яка знаходиться, передається у Координаційний штаб, Об’єднаний центр СБУ й Національне інформаційне бюро, яке веде реєстр військовополонених і зниклих безвісти.

До перемовин про обміни залучені частково перераховані органи, а також низка інших. Загалом, обміни – це ціла спецоперація, дуже складний процес.

- Які країни виступають посередниками в обмінах?

- Багато країн як публічно, так і непублічно залучені до процесів обмінів. У когось це виходить менш успішно, в когось більш. Наприклад, за посередництва Об'єднаних Арабських Еміратів вже відбувся не один обмін. Також як посередник обмінів військовополонених та повернення цивільних виступає Туреччина.

Я дуже вдячний цим країнам та всім, хто допомагає повернути наших громадян, тому що кожен день у російському полоні це пекло. Те, в якому стані повертаються наші люди, просто жахає. Це Аушвіц 21 століття. Десятки втрачених кілограмів, поламані ребра, вибиті зуби… Тому нам так важливо, щоб ще більше країн допомагали нам повернути, а отже і врятувати наших людей.

- З досвіду попередніх переговорів та обмінів, чи могли би розповісти якісь деталі, цікаві моменти залаштунків?

- Щоразу торкає самого серця, як жителі прикордонних містечок, поряд з якими відбуваються обміни, зустрічають автобуси зі звільненими українцями. Вони виходять з українськими прапорами, плакатами з вдячністю, зупиняють автобуси, щоб пригостити захисників смаколиками. На останньому обміні взагалі вручили величезний кавун! Це дуже важливо для наших звільнених – бачити, що їх весь цей час чекали, про них не забули і вони повертаються героями.

- Що особисто Вас вразило за час роботи на посаді?

- Приємно вразило розуміння, як багато у нашій країні та за кордоном людей, які готові допомагати, жертвувати своїм часом, ресурсами заради тих, хто цього потребує.

За час роботи я познайомився з тисячами історій людей, які повернулися з полону, з окупації. Багато хто з них, не тільки зміг адаптуватися після звільнення, а й став активно брати участь у допомозі іншим та роботі на перемогу.
Як приклад, можу згадати звільненого нещодавно Нарімана Джеляла. Це заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, якого Росія утримувала з 2021 року. Перше, про що він сказав по поверненню – це про готовність особисто працювати над поверненням інших. Так і є. Пан Наріман вже неодноразово, зокрема разом зі мною, брав участь у відповідних зустрічах і заходах.

- Визволення дітей. Наскільки переговори про обмін неповнолітніх відрізняються від перемовин про обмін дорослих (військових та цивільних?

- Офіційно підтверджено, що 19546 українських дітей є депортованими і примусово переміщеними Росією, але справжня цифра може бути значно вище, адже ми не маємо інформації з ТОТ України. Також Російська Федерація змінює дітям особисті дані, що ускладнює ідентифікацію. Наразі вдалося повернути на підконтрольну територію 866 дітей. 

Перемовини про повернення дітей відрізняються від перемовин про обміни військовополонених і звільнення цивільних. Однак від цього простішими вони не стають. 

При перемовинах щодо повернення дітей посередником виступає Катар. Ми подаємо списки Катару, а вони – російській стороні. Дітей верифікують, знаходять і далі йдуть перемовини щодо повернення.

Окремий напрямок – це Міжнародна коаліція за повернення українських дітей, до якої долучилася вже 41 країна. Зокрема Польща. В її межах країни мають сприяти поверненню дітей: підключати свої канали комунікації з РФ, тиснути на російське керівництво політично, економічно, дипломатично.

- Чи можливий на перспективу великий обмін на кшталт того, який ми спостерігали минулого тижня між заходом і росією?

- Як зазначено у 4 пункті української Формули миру, ми вимагаємо повернення всіх наших громадян. Тому виступаємо за обмін за формулою “всіх на всіх”.
Окрім того, зазначу, що Україна дотримується Женевських конвенцій, тож пріоритетність у поверненні наших людей полягає в тому, аби відбулося репатріювання важкохворих і тяжкопоранених військовополонених та жінок.
Ми працюємо щодня, щоб це реалізувати, однак не все залежиться від нас. Тому, щоб став можливим великий обмін, нам потрібне залучення інших країн, які чинитимуть тиск на РФ, щоб змусити російську сторону повернути наших громадян.

- Якщо про це можна казати: за оцінками української сторони скільки людей і досі перебувають у російській неволі?

- Статистику щодо кількості українських військовополонених надає український держорган Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. З останнього, що вони публічно наводили – це понад 8 тисяч осіб, із них понад 1600 цивільних, які перебувають у російському полоні. Але десятки тисяч людей, - і цивільних, і військовополонених, -  перебувають у статусі зниклих безвісти.

Розмовляв Володимир Буга

 

Źródło: Niezalezna.pl