Український політолог: "Україна живе в міфі щодо Польщі"

ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ ТЕКСТУ / Polska wersja tekstu

Український політолог Євген Магда вважає, що ця криза спричинена поєднанням двох факторів: засиллям українського зерна на внутрішньому польському ринку і вибори в Польщі. 

- Польські політики змушені досить активно захищати вітчизняних фермерів, які є їхньою цільовою аудиторією на виборах. Фермери вкрай невдоволені тим, що українське зерно заполонило внутрішній ринок Польщі. Це спричиняє зниження цін на їхню продукцію. Для правлячої партії, яка вже вісім років при владі, це  дуже великий виклик - захистити польських фермерів, а отже й зберегти власні позиції при владі. Власне, як і для інших політичних гравців. Ставки на виборах досить високі.

Та незважаючи на нинішню (далеко не першу за останні 30 років) кризу, українсько-польські відносини перебувають на найвищому рівні з 1991 року (коли Україна отримала незалежність, а Польща першою з країн світу її визнала - Авт.).

Щоправда, кілька місяців тому вони були в кращому стані, на самісенькому піку, на вершині. Зараз ми спускаємося на умовне плато. І це має бути плато наших спільних інтересів. Ми маємо створювати новий порядок денний у співпраці між нашими країнами. Не варто зациклюватися на темі Волині, зерна та українських біженців. На мою думку, Україна та Польща могли би поглибити співпрацю в військово-технічній сфері, створити спільну ракетну програму. А ще, мені здається, варто реанімувати українсько-польсько-литовську бригаду імені князя Костянтина Острозького та зусилля в рамках Люблінського трикутника. Також можна запросити президента Литви Гітанаса Науседу бути посередником у діалозі між Анджеєм Дудою та Володимиром Зеленським для подолання цієї кризи. І нарешті - запропонувати програму нового прометеїзму - програму дій проти нашого спільного ворога, яким є росія,

- вважає Євген Магда. 

Для того, щоби подібні кризи у взаєминах між країнами не повторювалися, він радить українським політикам ретельно вивчати інтереси своїх сусідів та політичних партнерів.

- На жаль, ми в Україні живемо в міфі, що ми багато знаємо про поляків, а поляки - про нас. Отже, нам треба знаходити оригінальні рішення на основі знань про інтереси поляків та їхні внутрішньополітичні пріоритети також,

- наголошує політолог.

Засновник Crisis Semiotic Studios - Ukraine Андрій Загородський акцентує увагу на кардинальних змінах в міжнародній архітектурі безпеки, що відображається на взаємовідносинах між країнами.

- Протягом останніх півтори років багато країн центральної та східної Європи вперше стали глобальними гравцями. В центрі і на перетині мегатрендів. Ці країни саме зараз вчяться намацувати межі дозволеного. Мережеві відносини виходять на передній край політики. Невеликі альянси стають ключовими гравцями по всьому світу. Міцність зв’язності залежить від точної діагностики спільного наративу.

Якщо оцінити ситуацію з точки зору історії відносин, то оптимізму мало. Якщо через наративний підхід, то все розвивається органічно. Різниця між двома підходами в тому, що наратив завжди дивиться у майбутнє, а не у минуле.

В основі майбутніх польсько-українських відносин – десятки мозаїчних мережевих переплетінь та взаємодій. Партійних, ідеологічних, медійних, муніципальних, енергетичних, громадських, релігійних, військових, аграрних, урядових і таке інше. Факт у тому, що нинішні покоління українців і поляків – націй, які ніколи не відрізнялися надлишковою відкритістю - лише починають по-справжньому знайомитися. З часом прийде краще розуміння червоних ліній та зелених коридорів.

Думку Андрія Загородського доповнює та розвиває доктор економічних наук, професор Київського національного університету та засновник бізнес-спільноти Board Андрій Длігач:

- Між нашими країнами багато історичних протиріч. І це розділяє. У нас конкуренція на багатьох ринках. І це розділяє. Але в нас спільне майбутнє. І це має нас єднати на іншому рівні. Мільйони українців вже надовго в Польщі. 30.000+ нових бізнесів відкрили українці в Польщі за півтора роки. Вже очевидно, що Польща відіграватиме значну роль у відбудові України. Отже, маємо від вдячностей перейти до спільного планування. Вдячність має сенс коли інтереси протилежні. Коли ж інтереси спільні — то і мірятися, хто більше вдячний - сенсу немає. Ми спільно захищаємо Європу і наші цінності від орди.

Ми спільно шукаємо шляхи для експорту зерна. Ми спільно вирішуємо демографічну проблему. І це має бути місією не окремих з конкуруючих політичних сил, а базова умова для всіх. Розумію, що з обох сторін ця думка ще не «дозріла». Але майбутнє за економічним Триморʼєм, військовим альянсом Великої Британії, Польщі та Україна і політичним союзом Центральної Європи.

Володимир Буга, український журналіст, багаторічний кореспондент „Gazeta Polska Codziennie” в Україні, поет-пісняр.

 

Źródło: niezalezna.pl

#Polska #Ukraina