Кореспондент Niezalezna.pl в Україні поспілкувався з дружинами захисників України, котрі перебувають у полоні або зникли безвісти.
ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ ТЕКСТУ / Polska wersja tekstu
Чоловік Тамари Макарик Орест вкотре пішов добровольцем захищати Україну майже одразу після початку широкомасштабної агресії росії. Від 3 березня чоловік знаходився у лавах 24-ї окремої моторизованої бригади.
"Він пройшов важких чотири місяці на одному з найважчих напрямків у Луганській області. Був поранений і знову пішов у бій. Але не вийшов з котла, рятуючи своїх побратимів", - розповідає дружина героя. Зі слів побратимів останній візуальний контакт із Орестом у них був 24-25 червня.
"Хоч офіційна дата зникнення чоловіка вказана чомусь 4 липня 2022 року. Тобто дев'ять днів командир не шукав свого підлеглого, хоча для нього це штатна одиниця, яка також має мати облік. А для мене - цілий всесвіт", - зізнається Тамара.
У перші ж дні після зникнення військового дружина написала та подала заяви та звернення у всі пошукові відомства й організації, але, нажаль, місяці пошуків не дали жодних результатів. Саме тому Тамара Макарик разом із родичами військових, яких об'єднало спільне горе, створили громадське об'єднання, мета якого - пошук відомостей про зниклих та найголовніше - самих захисників України.
"Дуже важко жити в невідомості, коли твій біль із кожнем днем накопичується і випікає тебе зсередини, коли щодня, щохвилини в думках одне: де він, що з ним, як жити далі? Коли твій 7-літній син півдня проводить в молитві на колінах за щасливе повернення татка. Коли щоночі чую, як дочка-підліток намагається приховати сльози, бо вона ж має бути сильною і підтримати маму, яка також має бути опорою і підтримкою для двох дітей і стареньких хворих батьків чоловіка.
Батьків, які виховали справжнього чоловіка, патріота, гідного сина України, найкращого батька наших дітей, коханого чоловіка, друга.
Як жити далі? Коли ми разом з такими самими дружинами зниклих безвісти були на зустрічі з предстоятелем УПЦ Епіфанієм, він сказав нам слова, які є певною підтримкою для нас: "потрібно стукати і Вам відкриють". То ж я буду битися далі, шукати свого чоловіка",
- запевняє Тамара.
Ольга Оруджева, восстаннє розмовляла з чоловіком 18 березня. Після того про захисника достеменно нічого не відомо. Побратими чоловіка стверджують, що Руслан загинув, хоча з тієї інформації (неофіційної), яку Ользі вдалося зібрати, виходить, що її чоловік перебуває в полоні.
Жінка сподівається, що інформація скоро підтвердиться.
"Більше шести місяців зверталася у різні державні інстанції, щоб отримати бодай якусь інформацію, що мого чоловіка шукають. Та, нажаль, стало зрозуміло, що поки що збирали лише дані, які теж подавала я. Нам ідуть на зустріч. Не дуже охоче, але йдуть так як ми, рідні воїнів, почали не просто просити, а вже вимагати, щоб наших рідних знайшли та звільнили з полону. Ми готові навіть вести перемовини з країною агресором, аби тільки повернути наших захисників у рідні домівки. Це важко, тому що розумію, з ким маємо справу, але це реально. І я не відступлюся поки не знайду чоловіка",
- зізнається Ольга.
Наталія Процик, як тільки дізналася, що її чоловік Дмитро безвісти зник, почала звертатися всюди, де тільки можна.
"Я їздила, писала офіційні звернення, тоді мені сказали, що в телеграмі є багато інформації, як і про живих, так і про мертвих. Там же, у телеграмі знайшла людей, які також шукають рідних. Тож поступово роззнайомилися, ділилися своїми історіями, підтримували одна одну. Згодом почали виходити на мирні акції. І будемо йти до кінця, щоб повернути наших Героїв додому живими. Бо ми всі бачили, які звірства росія робить з нашими військовими. Ми не маємо права їх там залишати", - каже Наталія.
Роман Витрикуш вважається зниклим безвісти від 04 липня 2022 року. Побратими чоловіка повідомили його дружині Катерині, що чоловік був важко поранений, але живий.
"З владою я старалася комунікувати з перших днів, як тільки стало відомо про цей жах. Але до сьогодні жодна організація, жоден представник вищого керівництва не надали мені жодної інформації, де саме мій чоловік і що з ним сталося. Та хай знають ті, хто поки що мовчить - я буду боротися за свого коханого до кінця. Не дам забути за нього адже він герой, герой, який захищав, у першу чергу, свою сім'ю і свою Державу. Тому він, як і кожний герой, має бути повернутим додому", - вважає жінка.
Керівник прес-служби Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко, каже, що ця міжвідомча структуру займається розшуком захисників України. Для пошуковців немає значення, до якого саме відомства належать зниклі. Головна мета - знайти та повернути додому всіх захисників та захісниць України.
"У своїй роботі задіємо цілий арсенал методів пошуку та верифікації інформації. Це й свідчення побратимів зниклих, і повідомлення від звільнених з полону і ще багато спеціфічних методів пошуку, про які не можемо говорити відкрито. Проте можу запевнити: робота не припиняється. Ми розуміємо стан близьких, як їм важко, тому виходимо з ними на зворотній зв'язок, щойно отримуємо інформацію про зниклих. Самі ж рідні можуть звертатися до Координаційного штабу за потреби. Тут постійно чергують представники більше ніж десяти силових відомств, які вповноважені та компетентні спілкуватися з близькими зниклих безвісти. Працюють у нас і психологи. Тож за потреби рідні отримують і кваліфіковану психологічну допомогу",
- каже Петро Яценко.
P.S. Україна не розголошує інформацію про загальну кількість українських військовополонених та тих, хто вважається зниклим безвісти. Наразі, з 16 березня (станом на 1 грудня) додому повернуто 1319 осіб. Серед них понад 100 цивільних.
На фото: Тамара Макарик та дружини зниклих без вісти військовослужбовців разом із чоловіками.
