Експерт із нац.безпеки: "Не виключаю, що красікова зроблять сенатором рф, як Лугового"

ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ ТЕКСТУ / Polska wersja tekstu

- Іване, на тлі зовсім свіжих подій - оголошення персоною нон-грата російського дипломата в Молдові та обміну співробітника ГРУ РФ на бранців Кремля, шпигунська тема знову стає актуальна. Як би Ви прокоментували цей обмін?

-  Я називаю це обміном встановлених злочинців на заручників. Європейці віддали кібершахраїв, шпигунів та кілера красікова. Натомість отримали американського журналіста та політичних заручників кремля. російській федерації було важливо повернути своїх агентів, показати, що "ми своїх не кидаємо". Красіков був у цьому списку персоною номер один, яку треба було повернути путіну особисто. І він про нього натякав ще в інтерв'ю Такеру Карлсону. У путіна до красікова великий піїтет. Тому я не виключаю, що за особливі заслуги перед росією, красікова можуть зробити депутатом держдуми, як Лугового. Або сенатором у раді федерації. Але головне резюме: це не глобальне потепління між росією та західним світом. Просто кремль накопичив певну кількість заручників, яких Захід дуже хотів обміняти. Обміняли. І до наступного обміну ніякого потепління не слід очікувати.

- Оскільки серед тих, кого обміняли, був кадровий співробітник ГРУ РФ, давайте нагадаємо нашим читачам, яким чином країни світу здійснюють розвідку?

- Стара, як світ, класика: це розвідка з легальних позицій та нелегальна розвідка. Наприклад, під прикриттям дипломатичного паспорту. Максимум, що загрожує таким розвідникам (чи шпигунам) - це висилка з країни перебування. Ті ж, хто працює, як нелегал: із вигаданими біографіями, під чужими документами, кожен день ризикують. І про легальних шпигунів і про нелегальних, відомо давно. Мабуть ще з тих часів, коли з'явилася дипломатична служба, як така. Тому приймаюча країна завжди з обережністю та пересторогою ставиться до прибуття нових дипломатів. Якщо між країнами склалися напружені стосунки, то за дипломатичною установою такої держави приймаюча країна встановлює спостереження 24/7.

Іноді навіть демонстраційно контррозвідка приймаючої держави відстежує кожен крок прибулих дипломатів. Їхні пересування містом і країною фіксують, фільмують і фотографують. За автівками посольства їздять принципово не ховаючись. Тобто створюють такі умови аби не можна було проводити жодної розвідувальної дії. Якщо ж контррозвідка має підозри щодо протиправної діяльності тієї чи іншої особи вона держава має негайно припиняти таку діяльність. Це може бути, як створення умов аби шпигун самостійно залишив країну або застосовувати щодо нього обмежувальні заходи: висилка, оголошення персоною нон-грата. Як це сталося днями, наприклад, у Молдові.

- Очевидно, що рф активізує свою розвідку (як легальну так і нелегальну) в Україні та Європі. У зв'язку з цим: наскільки захищені дипломатичні місії та українські дипломати по всьому світу?

- Із зрозумілих причин ніякої конкретики не надасть вам жодний експерт. Але цілком очевидно, що українська контррозвідка провадить увесь комплекс заходів із захисту дипломатії та України вцілому.

- Чи можливо непідготовленій людині розпізнати в колі свого спілкування шпигуна?

- Насправді, це практично неможливо. Мова, звісно, йде не про агентів одноразового використання, яких доволі часто росія вербує з учора на сьогодні. Такі агенти "паляться", як маленькі діти, які раптом залишилися на великій вулиці, де навколо самі тільки дорослі. Справжнього ж професіонала розвідки ви ніколи не розпізнаєте. Він такий, як він. Працює десь на непомітній посаді. У нього є дружина, діти, які інколи хворіють. Контррозвідка будь-якої держави щонайменше півроку веде спостереження за особою, щодо якої є підозра у потенційній шпигунській діяльності. Як це буває, зокрема, зі шпигунами під прикриттям дипломатів.

- А щодо агентів впливу. Наскільки їхній фактор зараз сильний  в контексті європейської та світової політики?

- Варто розуміти, що агенти впливу - це не розвідники, вони не ганяються за будь-якими секретними файлами. Проте суттєво впливають на суспільну думку та прийняття політиками й урядами тих чи інших рішень. До прикладу наведу Німеччину, яка свого часу виступала за закриття атомних станцій. Мовляв, нам не потрібні новий Чорнобиль чи Фукусіма. Натомість пропонувалося використовувати енергоносії з нульовим вмісту карбону. А це -  природний газ. І яка несподіванка - цей природний газ можна покупати за приємними цінами в росії.

Розмовляв Володимир Буга

 

Źródło: Niezalezna.pl