НАШ УСПІХ! Кореспондент Niezalezna.pl у фіналі конкурсу Національної спілки журналістів України

ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ ТЕКСТУ / Polska wersja tekstu

 

 

- Приємно, що професійне журі відзначило мою роботу у номінації "Міжнародна солідарність". Отримати визнання від колег завжди приємно, а в часи війни - особливо. У своїх статтях, які я пишу для порталу, намагаюся розповідати польським читачам про українців, які зараз виборюють свободу та незалежність не тільки для України, а й для всієї Європи. Мої статті - про людей, які гідно проходять жорстке вибробування війною, залишаючись собою. У статті, яка стала фіналістом конкурсу в Україні, я познайомив читача з підприємцем, який попри обстріли та постійні тривоги не припинив свою справу в Києві. Ба більше, виручені кошти він направляє на допомогу нужденним. Також у цій статті йшлося про нашу колегу з Харківщини, яка не тільки знайшла прихисток в Польщі, але й розпочала тут свій маленький бізнес. Тепер вона допомагає українським жінкам в Польщі виглядати справжніми красунями,

- відзначив автор роботи-фіналіста творчого конкурсу.

Підсумки конкурсу та імена переможців у всіх трьох номінаціях - «Краща журналістська робота», «Журналісти-волонтери» та «Міжнародна солідарність» - планується оголосити в січні 2023 року, зазначили в Національній спілці журналістів України.

Національна спілка журналістів України є однією з найбільших професійних організацій, що об'єднує понад 19 тисяч медійників. Щорічно Спілка проводить конкурс журналістської солідарності, участь в якому беруть як журналісти-початківці, так і досвідчені майстри. Зокрема цього року тільки в номінацію «Краща журналістська робота» надійшло понад 160 творчих робіт, що свідчить про високий рівень та авторитет конкурсу серед українських медійників.

Володимир Буга, український журналіст, багаторічний кореспондент „Gazeta Polska Codziennie” в Україні, поет-пісняр.

---

НИЖЧЕ МИ ПУБЛІКУЄМО НОМІНОВАНИЙ ТЕКСТ

Бізнес в умовах війни. Українські підприємці дивляться на Польщу

Польща прийняла найбільше з усіх європейських країн вимушених біженців з України. Проте люди їдуть не тільки за підтримкою, а готові й самі допомагати нужденим, відкривши в Польщі свій бізнес. Так само і бізнесмени, які залишилися в Україні, не тільки розвивають свої проекти, а й допомагають ЗСУ та вимушеним переселенцям.

Кореспонденти порталу Niezalezna.pl розповідають дві такі життєві історії успіху та допомоги. А також діляться думкою українських експертів у сфері побудови середнього та великого бізнесу.

ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ ТЕКСТУ / Polska wersja tekstu

Олена Ілліна-Макарова у довоєнний час працювала в Україні в медіа сфері. Після військової агресії Росії була змушена з дитиною виїхати до подруги в Краків.

"Кілька тижнів у Польщі я приходила до тями та постійно плакала. А потім зрозуміла: щоб не зійти з розуму, треба зайняти чимось і руки, і голову. Сиву тепер голову…. Яку потрібно щойнайменше - пофарбувати. І я ж не одна така. Ось і виникла ідея відкрити перукарню. Але не звичайну. А нашу. Для своїх. Для тих, хто так само втікав, з ким є про що поговорити і для тих, хто не хоче просто сидіти на шиї у дружніх поляків", - розповіла Олена. Оскільки її подруга з Харкова вже четвертий рік мешкає в Кракові, вона допомогла з організаційними питаннями. Гроші на бізнес ідею дав чоловік Олени, який всіляко підтримував дружину. А власне для запуску свого бізнесу Олені знадобилося кілька тижнів часу. Приміщення для салону жінка знайшла на польскому olx за два дні. А далі - справа техніки: пошук меблів, ремонт власними силами, бо на майстрів у Польщі черга та й коштують не дешево. 

"Треба зауважити, що поляки все роблять дуже повільно…. Дуже. Наприклад, замінити термінал банк нам обіцяє вже з три тижні. Але й з перевірками тут не так, як в Україні: ніхто з перевіряючих тебе за руку за найменшу помилку не хапатиме і грошей не вимагатиме. Одразу дадуть час для виправленння. А от як проігноруєш, то вже сама й винна",

- пригадає жінка.

За її словами, салон працює трохи меньше місяця і за цей час близько 100 жінок, які так само, як і Альона вимушено виїхали до Польщі з України, побували в салоні.
 
"Найважче зараз - це розмови з українками, гостями салону. Бо у кожної болить. І кожна бажає поділитися цим болем. Тому надвечір я вже емоційно виснажена. Але щаслива. Бо кожна, хто до нас потрапляє, йде і красивішою, і, головне, спокійнішою. Значить, я живу не дарма і моя робота потрібна саме в цьому місці і в цей час", - зізнається Олена.

Бізнес у воєнний час

Валентин Войтків є власником виробництва і 2-х магазинів домашніх напівфабрикатів “Галя Балувана” (м. Київ). Він розповідає, що з України нікуди не їхав і поки що не розглядає можливість розширення бізнесу за кордоном. 

"З першими ракетними обстрілами Києва я одразу повідомив працівників, що ми зупиняємо роботу, щоб не наражати людей на небезпеку. Весь час, поки була безпосередня загроза столиці, наше виробництво та магазини були зачинені. Буквально декілька раз відчинили один магазин, до якого у нас був доступ, щоб роздати продукцію людям та підрозділам Територіальної оборони, оскільки на той час був дефіцит продовольства і більшість людей відчували його брак",

- пригадує підприємець.

За його словами, після того, як російські війська відкинули від Києва, вони почали відновлювати роботу. Причини зрозумілі. Це робочі місця, податки, продовольча безпека. Усе це важливо, щоб тримати економічний фронт.

Двері магазинів відчинилися 8 квітня. Спочатку потрібно було відкоригувати деякі робочі процеси, знайти частину нових постачальників сировини, адаптуватися до нових умов роботи. 

"Станом на середину червня підприємство працює стабільно. Ми зуміли на три чверті відновити довоєнний рівень попиту. Це дає можливість забезпечувати зарплату і допомагати армії. У червні ми ухвалили рішення 1% від усієї виручки перераховувати на потреби наших військових, через надійні волонтерські фонди", - зауважив Валентин.

Перспективи українських компаній у Польщі

Президент львівського футбольного клубу «Рух» та координатор кількох спільних україно-польських проєктів, бізнесмен Григорій Козловський вважає, що ​​українським компаніям та приватним підприємцям, які хочуть вийти на польський ринок, доведеться враховувати відмінності між нашими країнами. І навіть успішна бізнес-модель, яка добре запрацювала в Україні, може не спрацювати в Польщі. 

"Тому підприємцям доведеться бути гнучкими та пристосовуватися до нових умов. Що, звісно, ​​дає багато можливостей для розвитку", - каже бізнесмен зі Львова.

Разом з тим Григорій Козловський вважає, що війна з Росією, з одного боку, ввела обмеження для українського бізнесу, а з іншого, відкрила нові можливості.

"Польща – дуже цікавий і водночас органічний і зрозумілий варіант для українських бізнесменів з кількох причин. По-перше, Україна чекає статусу кандидата в члени Європейського Союзу. Це накладає серйозну відповідальність і на український бізнес: нашим компаніям доведеться адаптуватися до загальних стандартів і критеріїв, прийнятих у Європейському Союзі. Ми обов’язково зробимо це домашнє завдання, тому вийти на польський ринок нам стане легше, адже певний етап адаптації буде позаду.

По-друге, хоча польський ринок дуже конкурентний, на ньому все ще є доступні ніші. Тому українські компанії, які спираються на спеціалізований сегмент, можуть досягти успіху на ринку сусідньої країни",

- вважає Григорій Козловський. Зокрема, успішними можуть бути підприємства аграрної сфери.

"Зараз ведуться переговори щодо просування української сільськогосподарської продукції на ринок ЄС, і ми можемо розраховувати на підтримку сусідньої Польщі. Поляки можуть поділитися досвідом із залучення інноваційних технологій в аграрний сектор, а також із забезпечення європейських стандартів якості, безпеки харчових продуктів та реформування сільського господарства", - вважає Григорій Козловський.

Він підкреслює, що ще одна тенденція, яка полегшує вихід українським компаніям на польський ринок – це їх переїзд на захід України. Наразі лише за програмою переселення Мінекономіки понад 200 українських компаній перевели свої офіси та виробництва до західних областей України. А багато хто рухається самостійно, без допомоги влади. Причому не тільки малі та середні компанії, а й досить великі підприємства. Рано чи пізно постане питання про їхню експансію на польський ринок, вважає Григорій Козловський.

Говоріть мовою польського замовника

Бренд-стратег, ініціаторка проєкту UA business.global Катерина Дорошевська зі свого боку підкреслює: для того аби мати успішний бізнес у Польщі треба вміти говорити з клієнтом однією мовою, приділяючи увагу сленгу, риториці, менталітету. Звідси основна задача для українських підприємців — знати мову, щоб успішно розвивати бізнес. 

При цьому українці мають і свою основну перевагу – швидкий розвиток. 

"Ми мобільні, гнучкі, креативні, швидко отримуємо нові навички та підлаштовуємось під обставини. І якщо польські підприємці мають більш консервативний підхід до бізнесу, вони оцінять переваги роботи з українцями, та однозначно матимуть бенефіт від такої співпраці", - зазначає Катерина. Оскільки в реаліях війни та воєнного стану в Україні, за кордон приїздить більше жінок, ніж чоловіків, то і бізнес, за словами Катерина Дорошевської, має свою специфіку. Українським жінкам які виїхали з дітьми, доводиться поєднувати розвиток бізнесу та догляд за дитиною. Але вони успішно долають і ці труднощі.

 

Źródło: niezalezna.pl